На жаль, під час або після розірвання шлюбу подружжю (колишнім подружжям) не завжди вдається врегулювати спірні питання щодо спільних дітей. Часто між батьками виникають суперечки щодо місця проживання дитини після розлучення, способу спілкування з дитиною з батьків, що проживає окремо або позбавлення батьківських прав.

Якщо мирним шляхом врегулювати суперечки за участю дітей батькам не вдається, вони можуть розглядатися в судовому порядку.

Спори про місце проживання дітей

Відповідно до законодавства, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а якщо дитина досягла віку старше десяти років – за згодою батьків та дитини. У випадку, якщо батьки проживають окремо, після досягнення чотирнадцяти років дитина може самостійно обирати з ким із батьків вона хоче жити.

Якщо між подружжям, які хочуть розлучитися, виникла суперечка, з ким із них після розірвання шлюбу залишаться проживати неповнолітні діти, або ж це питання виникло вже після розірвання шлюбу – воно вирішується в органах опіки та піклування або ж у судовому порядку. Як правило, рішення вищевказаного органу не завжди виконуються, і ефективнішим є вирішення цієї суперечки в суді. Для цього необхідно в позовній заяві про розлучення вказати відповідну вимогу або подати окремий позов про визначення місця проживання дитини.

Під час вирішення спору про місце проживання дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з батьків, вік дитини, стан її здоров’я, особисті якості батьків, можливість створення належних матеріально-побутових умов та морально-психологічної атмосфери, забезпечення належного рівня виховання та інші обставини, що мають значення.

Якщо дитина досягла десятирічного віку, при визначенні місця її проживання враховується її думка, яка виявляється органом опіки та піклування.

Місце проживання дитини не зможуть визначити з тим із батьків, який не має постійного доходу, який зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами або ж своєю аморальною поведінкою зможе нашкодити розвитку дитини.

Хоча батьки мають переважне право на проживання дитини разом з ними, якщо під час розгляду спору буде встановлено, що жоден із батьків не може створити належних умов для життя та розвитку їхньої дитини, на вимогу бабусі/дідуся або інших родичів, місце проживання дитини може бути визначено у когось із них.

Наразі досить поширені випадки, коли один із батьків, без згоди іншого чи інших родичів, з якими офіційно проживає дитина, змінює місце проживання дитини (у тому числі у разі крадіжки дитини). У такому разі суд має право винести ухвалу про негайне відібрання дитини у такого батька та повернення її на колишнє місце проживання.

Батькам обов’язково слід пам’ятати, що при розгляді судом цього питання, будь-який з батьків однаково має право наполягати на проживання дитини саме з нею. І якщо раніше місце проживання дитини здебільшого визначалося разом із матерію, то зараз не рідкісні випадки, коли після розлучення дитина залишається проживати з батьком.

Визначення порядку спілкування з дитиною батька, який проживає окремо

Батьки мають рівні права і обов’язки щодо дитини, незалежно від того, перебувають вони в шлюбі між собою чи ні. Той із батьків, який проживає разом із дитиною, не має права перешкоджати іншому з батьків, який проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Законом передбачено право батьків на укладення договору про здійснення батьківських прав та виконання обов’язків того із батьків, який проживає окремо. Він складається у письмовій формі та засвідчується нотаріально. Умови такого договору можна змінювати з урахуванням віку дитини, його змінного режиму дня, відвідування навчальних закладів та з урахуванням інших обставин, що загалом впливають на життя неповнолітнього. Це найпростіший і найшвидший спосіб визначення порядку спілкування з дитиною.

Однак, на практиці, часто батькам не вдається мирним шляхом домовитися і визначити найбільш підходящий для всіх порядок спілкування з дитиною з батьків, яка проживає окремо. У такому разі рішення про встановлення порядку спілкування з дитиною такого батька визначають органи опіки та піклування або суд.

За заявою матері або батька дитини орган опіки та піклування встановлює спосіб участі у вихованні дитини та спілкування з нею того батька, який проживає окремо. У цьому випадку встановлюється графік спілкування з дитиною із зазначенням конкретного часу та днів для регулярного спілкування, визначається право батька забирати дитину на свята, канікули, їздити з нею на відпочинок тощо. Таке рішення орган опіки та піклування приймає після вивчення умов проживання батьків, їхнього ставлення до дитини та інших обставин, які мають важливе значення для справи.

Якщо рішення органу опіки та піклування про встановлення способу спілкування з дитиною не виконується батьком, з яким проживає дитина, добровільно, і він створює перешкоди для спілкування з дитиною другого з батьків, другий із батьків має право звернутися до суду для усунення таких перешкод та ухвали вже до суду порядку спілкування з дитиною.

Під час розгляду цієї категорії справ, суд визначає способи участі кожного з батьків у вихованні дитини (періодичні або систематичні побачення, відвідування місця проживання батька, можливість спільного відпочинку тощо), місце та час їхнього спілкування. В інтересах дитини суд може зумовити побачення з дитиною у присутності третьої особи. Для винесення рішення суд вивчає всі обставини справи, ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особисту прихильність дитини до кожного з батьків, вік дитини, стан здоров’я, умови проживання батька, стан психічного здоров’я батька, а також наявність у батька алкогольної чи наркотичної залежності. та інші суттєві обставини.

Рішення суду про встановлення способу спілкування з дитиною підлягає обов’язковому виконанню. У разі, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, ухиляється від виконання рішення суду, суд, за заявою другого з батьків, має право передати дитину для проживання разом із нею.

Особа, яка ухиляється від виконання такого рішення органу опіки та піклування або суду, зобов’язана відшкодувати матеріальні та моральні збитки, завдані тому з батьків, які проживають окремо від дитини.

Позбавлення батьківських прав

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, спрямованим на захист інтересів дитини.

Питання про позбавлення батьківських прав розглядається виключно в судовому порядку за заявою одного з батьків, опікуна або піклувальника дитини, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому перебуває дитина, а також сама дитина за досягненням чотирнадцяти років.

Батьки дитини (як мати, так і батько) можу бути позбавлені батьківських прав у таких випадках:

• якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або іншої установи охорони здоров’я без поважних причин і протягом 6 місяців не виявляли по відношенню до неї батьківського піклування;
• ухиляються від виконання своїх батьківських обов’язків щодо виховання та/або забезпечення отримання дитиною повної загальної середньої освіти;
• жорстоко поводяться з дитиною;
• є хронічними алкоголіками чи наркоманами;
• здійснюють будь-які види експлуатації дитини, змушують її просити милостиню;
• засуджено щодо умисного кримінального злочину щодо дитини.
  Якщо у батьків кілька дітей, вони можуть бути позбавлені батьківських прав як щодо всіх дітей, так і щодо окремої дитини.

Наслідки позбавлення батьківських прав:

• втрата особистих немайнових прав щодо дитини та звільнення від обов’язку її виховання;
• втрата статусу законного представника дитини;
  втрата права на пільги та державну допомогу, що надається сім’ям з дітьми;
• неможливість стати усиновлювачем, опікуном чи піклувальником;
• неможливість отримання у майбутньому тих майнових прав, яке особа могла б отримати у майбутньому у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право наслідування);
• втрата інших прав, заснованих на спорідненості з дитиною.

У разі позбавлення батьківських прав особа не звільняється від обов’язку утримання дитини. При задоволенні позовної заяви про позбавлення батьківських прав, суд одночасно вирішує питання про стягнення аліментів на дитину.

Мати або батько, яких позбавили батьківських прав, можуть подати заяву до суду для ухвалення рішення про надання їм можливості бачитися з дитиною. Якщо це не завдасть шкоди життю, здоров’ю та моральному вихованню дитини, суд може дозволити такі побачення у присутності третьої особи.

Якщо дитина не досягла вісімнадцяти років і не була усиновлена (або таке усиновлення не було визнано не законною) закон надає батькам право на відновлення батьківських прав.

З метою захисту прав дитини, під час розгляду всіх вищезгаданих категорій спорів щодо дитини у судовому порядку є обов’язковою участь органу опіки та піклування, який надає необхідні висновки, роз’яснення тощо.

Допомога адвоката у спорах щодо дітей

Спори щодо дітей є одними з найскладніших із сімейних суперечок. Батькам та іншим зацікавленим особам досить важко розібратися у всіх тонкощах цієї категорії справ. Усі обставини, на які посилаються у позовній заяві, підлягають ретельній перевірці судом та доведенню відповідними документами, поясненнями, свідченнями свідків, фотографіями тощо. Вчинення процесуальних помилок, не надання потрібних доказів чи пояснень може призвести до порушення прав самої дитини, а також її матері чи батька. У цьому випадку можуть допомогти наші адвокати з сімейних спорів, які мають високу кваліфікацію, глибокі знання, і спеціалізуються у вирішенні спорів щодо дітей. Вони зможуть правильно зорієнтуватися у способі та предметі доведення по кожному конкретному спору, щоб вимоги клієнта щодо дітей були задоволені.

Після вивчення всіх обставин ми надамо необхідну юридичну консультацію та запропонуємо найефективнішу лінію поведінки залежно від кожного конкретного випадку. Ми обов’язково намагаємося вирішити спірне питання у досудовому порядку шляхом переговорів з другим із батьків та пропозиції прийнятних для обох сторін варіантів вирішення спору. Так само наші адвокати з сімейних спорів складають позовні заяви та інші процесуальні документи, збирають усі необхідні докази, представляють інтереси матері чи батька в органах опіки та піклування та в суді.

Ми допомагаємо захистити інтереси дитини та її батьків у спорах щодо дітей, а також у решті категорій судових спорів.