Затримання особи – це один із заходів забезпечення кримінального провадження, спрямована на припинення вчиненого злочину або обмеження свободи особи, яка його вчинила. Відповідно до ст. 209 Кримінального процесуального кодексу України, особа вважається затриманою з моменту, коли вона силою або через підпорядкування наказу змушена залишатися поряд з уповноваженою службовою особою або у приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
Згідно із законом, затримання може відбуватися на таких підставах:
- затримання на підставі ухвали слідчого судді, суду;
- затримання без відповідної ухвали слідчого судді, суду.
Затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду
Звернутися до слідчого судді чи суду мають право прокурор або слідчий за погодженням з прокурором, з метою затримання підозрюваного або обвинуваченого для його приводу та участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У цьому випадку слідчий або прокурор повинні довести наявність підстав для тримання особи під вартою, а також те, що підозрюваний, обвинувачений ховається від органів досудового слідства або суду, або може вчинити дії, які є підставою для застосування таких запобіжних заходів.
Уповноважені особи можуть затримати особу на підставі ухвали слідчого судді або суду на строк не більше 36 годин, після закінчення якого затримана особа має бути звільнена або направлена до слідчого судді, суду, який ухвалив ухвалу про дозвіл затримання особи.
Затримання особи без відповідної ухвали слідчого судді, суду
Без відповідної ухвали слідчого судді або суду особа може бути затримана неуповноваженою особою у випадках:
- при скоєнні чи замаху на скоєння кримінального правопорушення;
- безпосередньо після скоєння кримінального злочину або під час
- безперервного переслідування особи, підозрюваної у її скоєнні.
Якщо неуповноважена особа затримала певну особу у вищевказаних випадках, вона зобов’язана негайно доставити затриманого до уповноваженої особи або повідомити таку уповноважену особу про факт затримання та місцезнаходження затриманого.
Уповноважена особа має право проводити затримання без ухвали слідчого судді або суду в таких випадках:
- якщо ця особа застигнута при скоєнні злочину або замаху на його скоєння;
- якщо безпосередньо після скоєння злочину очевидець, у тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця людина щойно вчинила злочин;
- якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у скоєнні тяжкого чи особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України;
- якщо існують обґрунтовані підозри про можливу втечу особи з метою ухилення від кримінальної відповідальності за скоєння злочину у вигляді створення або участі в діяльності злочинної спільноти або злочинної організації, організації та участі у злочинних зборах, звернення за сприянням злочинного впливу до особи, яка має такий вплив з метою застосування такого впливу щодо третіх осіб.
При затриманні уповноважена особа зобов’язана повідомити затриманого зрозумілою йому мовою:
- причини затримання (суть та підстави підозри чи звинувачення);
- право затриманого на медичну допомогу;
право на правову допомогу (право мати адвоката під час затримання); - право надавати пояснення, показання або відмовитися надавати будь-яку інформацію щодо підозри проти затриманого;
право повідомити членів сім’ї, близьких родичів або інших осіб про затримання особи та місце її перебування; - право вимагати перевірку обґрунтованості та законності затримання.